Психологічний портрет Віри Ульянченко (SWOT-аналіз)
ПолітТех передруковує власний матеріал трирічної давнини - у
зв'язку з новим кар'єрним злетом легендарної Віри Іванівни. Віра Іванівна
Ульянченко – голова Київської облдержадміністрації, екс-народний депутат, нині є
однією з найбільш впливових фігур в оточенні В.Ющенка. Вона входить до вузької
групи української еліти, яку умовно можна назвати “впливові непублічні
жінки-політики”. Додамо, що Віра Іванівна воліє перебувати у тіні, проте
починаючи з обрання Віктора Ющенка Президентом у 2005 році, вона змушена активно
проявляти себе для збереження й посилення безпосереднього впливу на главу
держави та на політичні процеси в Україні.
Висновок
Віра Ульянченко є беззаперечно перспективною політичною фігурою,
яка вже нині володіє значним впливом на найвище керівництво країни і має
можливості його посилити. Проте, її політичне майбутнє чітко прив’язане до
майбутнього чинного президента України В.Ющенко. Постать Віри Ульянченко є
черговим проявом тенденції, яка стає все більш виразною, а саме: приходу в
українську політику вольових, розумних і доволі жорстких жінок. На нашу думку,
даний процес лише набиратиме сили, особливо під час наступних президентських
виборів. Віра Ульянченко має значні політичні перспективи, але для їх реалізації
їй необхідно набути більшої публічності, політичної витримки та обов’язково,
якщо не посилити, то хоча б зберегти вже існуючий вплив на Президента.
S (strength – сила)
До сильних сторін Віри Іванівни безумовно слід віднести її
вміння знайти підхід до потрібних людей. Знайомство з майбутнім президентом
України В.Ющенком, формування власного каналу впливу на нього та нинішня робота
у його команді є яскравим підтвердженням комунікативних здібностей Ульянченко.
Вона відома багатьом як найбільший друг олігархів в оточенні Президента. Тісні
бізнесові контакти пов’язують її з Рінатом Ахметовим, Віктором Пінчуком і
Сергієм Тарутою.
До сильних сторін Віри Іванівни безумовно слід віднести її
вміння знайти підхід до потрібних людей. Знайомство з майбутнім президентом
України В.Ющенком, формування власного каналу впливу на нього та нинішня робота
у його команді є яскравим підтвердженням комунікативних здібностей Ульянченко.
Вона відома багатьом як найбільший друг олігархів в оточенні Президента. Тісні
бізнесові контакти пов’язують її з Рінатом Ахметовим, Віктором Пінчуком і
Сергієм Тарутою.
До переваг нашої героїні відносяться і її політична рішучість та
лідерські здібності. Відомо, що перед тим, як потрапити у блок “Наша Україна”,
Віра Іванівна була одним з керівників партії “Вперед, Україна!”. Ще раніше –
секретарем одного з райкомів комсомолу міста Києва.
Ульянченко є досить талановитим організатором. В одному зі своїх
інтерв’ю вона сказала про себе: “Я все життя займалась організацією процесу
роботи колективу, бюрократичного апарату”. Працюючи в Кабінеті міністрів
помічником президента, їй вдалось поступово отримати право на організацію
домашніх зустрічей і прийомів В.Ющенко, що ввело її в коло сім’ї чинного
президента. Згодом, вона спромоглась прихильно налаштувати до себе всіх домашніх
Віктора Андрійовича, що ще раз демонструє її розвинуті комунікативні здібності,
що разом з розумом, інтуїцією та прагматизмом, дозволили Ульянченко в достатньо
короткій термін потрапити у велику українську політику.
W (weakness – слабкість)
Авторитарність є однією зі слабких рис Віри Ульянченко, беручи
до уваги, що вона – жінка-політик. В принципі, для чоловіка, авторитарність не
завжди виступає негативом, оскільки вона демонструє наявність характеру і волю
до влади чи домінування над іншими, певні лідерські здібності. У Віри Іванівни
авторитарність частково позбавляє її жіночості, м’якості, політичної гнучкості,
компромісності, що істотно підвищує рівень її конфліктності та значно звужує
поле для політичного маневру. У політиці авторитарність прийнято вважати
чоловічою рисою. У разі цієї риси наявності в жінки, останній надзвичайно важко
зберегти у своєму публічному образі суто жіночі риси, що, як правило, становлять
значну частину політичного капіталу жінки-політика.
В розряд слабкостей віднесемо і занадто високу емоційність пані
Ульянченко, певну нестриманість. Здебільшого вона це проявляє у словах, гострих
виразах, але іноді і в поведінці можна побачити виразні прояви емоційного
характеру Ульянченко. Її емоційність для неї є внутрішнім ворогом, оскільки у
майбутніх протистояннях з політичними опонентами, вона дозволить провокувати
Віру Іванівну на несприятливі для неї публічні дії з відповідними наслідками.
Високим є рівень її схильності до ризику. Так, свого часу
закордонні медіа поширювали непідтверджену інформацію про те, що Віра Улянченко
могла перебувати в розшуку Інтерполу за фінансові зловживання.
O (opportunities – можливості)
Віра Ульянченко є людиною надзвичайно прагматичною, причому
загалом, а не лише в політичному аспекті. Мотивація її поведінки базується,
передусім, на логіці і власних інтересах, які можна реалізувати як нині, так і в
перспективі. Наприклад, стосовно її участі в політиці, в останньому інтерв’ю
вона зазначила, що її потрапляння до Парламенту є абсолютно невипадковим, а
чітко продуманим. Загалом, прагматичність Ульянченко є свідченням того, що з нею
можна домовитись при наявності розумної і, головне, вигідної для неї пропозиції.
Віра Іванівна є людиною з дуже широким колом зв’язків з
політичною та діловою елітою, а також з високорозвиненою політичною інтуїцією,
яка дозволяє розпізнавати різні нюанси та дрібниці, що іноді відіграють
вирішальне значення у великій політиці. Даний набір рис дозволяє Ульянченко
адекватно оцінювати власні можливості і не перебільшувати те, що вона реально
може зробити. Таким чином, це дає підстави говорити і про наявність великої
обережності у власному професійному, діловому та особистісному виборі.
Пригадуючи власне минуле, Віра Іванівна зазначала, що навіть на роботу у якості
помічника прем’єр-міністра В.Ющенко вона погодилася не одразу, певний час
випробуючи себе на посаді головного консультанта.
В плані можливостей цікавою особливістю Ульянченко є велика
увага, яку вона приділяє розбудові власної мережі політичного впливу через
жінок. Зокрема, відома її тісна дружба з двома впливовими членами оточення
Президента - Катериною Чумаченко та Іриною Геращенко. Очевидно, що Віра Іванівна
давно зрозуміла і відчула надзвичайну довіру і авторитетне ставлення В.Ющенко до
оточуючих його жінок. В результаті, можна припустити, що вона зробила власну
ставку на посилення впливу на чинного президента саме через жіноче лобі.
T (threats – загрози)
Серед потенційних загроз, які надходять від Віри Іванівни можна
назвати її конфліктність. Як авторитарна жінка-політик вона жорстко реагує на
конкурентів за вплив на її політичного патрона та наполегливо переслідує власні
інтереси та цілі. В неї існує значне коло прихованих ворогів і невелика група
відкритих суперників. Коло перших у Віри Іванівни є достатньо широким з тієї
причини, що вона людина достатньо впливова, з власним виходом на президента і з
сильним характером. Зважаючи на ці фактори, мало хто з політиків наважується на
пряме протистояння з нею. Лише ті, хто відчувають значну політичну і фінансову
підтримку, можуть собі дозволити цю “розкіш”, наприклад, екс-перший помічник
президента О.Третьяков.
Певною загрозою у поведінці Віри Іванівни можна вважати її
схильність до непублічного формату відносин. З її інтерв’ю виходить, що вона
віддає перевагу “сімейним” стосункам над діловими. Специфіка такого типу
відносин у тому, що вони абсолютно непрозорі, і на відміну від ділових, закриті
та побудовані на принципі особистої відданості і взаєморозрахунків. Часто вони
насичені інтригами, змовами, кулуарними іграми, метою яких є будь-якими методами
досягнути свої цілі. Ульянченко, як прихильник даного типу політичних відносин,
фактично демонструє свою причетність до непублічної політики, яка відбувається
за лаштунками прозорих політичних відносин. Обираючи такий варіант поведінки,
вона закриває собі шлях у публічну політику, яка може їй надати більшої ваги і
самостійності.
Автор Євген Гарантов, Політтех
14.08.2006 г.
|
