Психологічний портрет Петра Порошенка (SWOT-аналіз)

Петро Олексійович Порошенко, народний депутат України протягом трьох скликань, екс-Секретар Ради Національної Безпеки і Оборони України, відомий бізнесмен за прізвиськом "Порох" і "любий друзь", є однією з найбільш одіозних і одночасно впливових фігур в українській політиці. Цікаво, нині його образ, політичний імідж фактично зайняв ту нішу, яку раніше посідав Медведчук. Хоча до образу “загального зла в Україні” Порошенку ще дуже далеко. Очевидно, що за умов тривалого існування в Україні непотизму (допуск у владну вертикаль винятково за родинним принципом), Порошенко ще довго залишатиметься політичним важковиком. 

Резюме

Петро Порошенко нині є однією з найбільш впливових політичних фігур в Україні. За своєю поведінкою він не є „чистим” публічним політиком, оскільки діє достатньо жорстко, негнучко, перевагу віддає переважно залаштунковим методам боротьби. У своїй діяльності, схоже на те, що керується виключно відомим висловом “мета виправдовує усі засоби”, хоча у якості мети, як спостерігається, виступає лише посилення власного впливу та бізнес-можливостей. На нашу думку, Порошенко є здебільшого кон’юнктурщиком, не системним політиком, який має можливість безпосередньо впливати на президента і загалом на всю вертикаль державної влади та активно цим користується. Політичні перспективи, враховуючи наявну мережу зв’язків Петра Олексійовича, безперечно в нього є, але пов’язані вони не з проектами державного чи суспільного розвитку України, а радше випливають зі специфіки української політичної системи, яка ніяк не може позбутися негативу впливу олігархії на державний розвиток.

S (strength – сила)

Із самооцінкою в Петра Олексійовича все гаразд.  Наприклад, роздаючи численні інтерв’ю журналістам на початку 2005 року, він неодноразово повторював, що у своїй професійній кар’єрі раніше “був виключно менеджером, але дуже ефективним…”. Втім, висока самооцінка разом зі значним рівнем політичної активності дозволяють Порошенку розгортати масштабну і різноспрямовану діяльність, що неодмінно дає свої позитивні результати в руслі інтересів Петра Олексійовича. Саме тому, дану рису віднесено до його сильних політичних сторін.

Перевагою Петра Олексійовича, на нашу думку, також є його надзвичайна енергійність, активність та ініціативність. Він є людиною, що більшу половину свого часу приділяє саме роботі. Коефіцієнт працездатності Порошенка достатньо високий. Інше питання – яким чином він його використовує. Проте, все одно, одночасне виконання ним цілої низки різних проектів та реалізації численної кількості ідей в остаточній сумі дає свій результат, що є прямим наслідком працьовитості Петра Олексійовича. У родинному колі П.Порошенко виступаєтиме як беззаперечний "батько родини", який піклується про всіх близьких.

У роботі надзвичайно працьовитий. Трудоголік, який зазвичай спить менше 6 годин на добу.

W (weakness – слабкість)

Надзвичайна амбітність Порошенка, на нашу думку, є більше його вадою, ніж політичною чеснотою. У даному випадку, її рівень перевищує усі допустимі межі, що в результаті проявляється навіть підсвідомо у виступах Петра Олексійовича. Наприклад, коли навесні 2005 року він давав інтерв’ю радіостанції “Эхо Москвы” і зазначив, що “в Росії не буде більших друзів, ніж президент Ющенко і прем’єр Порошенко”.

До негативів екс-секретаря РНБОУ можемо віднести його нестійкість, нестабільність у політичних поглядах і  навіть відсутність принциповості. Відомо, що у 1998 році Порошенко був №11 у виборчому списку СДПУ(о), згодом навіть членом її політбюро. Потім спробував розгорнути свою діяльність в Партії Регіонів. Згодом, опинився у лавах “Нашої України” В.Ющенка.

Крім того, можна зазначити, що тотальний прагматизм Порошенка, його пошук вигоди і посилення власних впливів, розрахований на швидкий результат, а не на перспективу, є ще однією політичною вадою, тому що не дають йому вийти на системний, стратегічний рівень планування. У разі розуміння цих моментів, Петро Олексійович матиме шанс змінити свою поведінку і поступово перейти в якісно іншу категорію учасників політичних процесів в Україні. Інакше відбуватиметься остаточна проекція тотально негативного іміджу В.Медведчука на П.Порошенка.

У діловій поведінці Петро Олексійович має дві вкрай негативні риси, що суттєво позначаються на його іміджі. Це неохайність і непунктуальність.

O (opportunities – можливості)

До можливостей Петра Олексійовича безперечно варто віднести розгалужену мережу його особистих зв’язків, яку він послідовно продовжує вибудовувати на всіх рівнях державної влади в Україні. Зокрема, Порошенко має коло близьких друзів в Генеральній прокуратурі, в Кабінеті Міністрів, у Секретаріаті Президента, у Верховній Раді, на рівні голів обласних державних адміністрацій, обласних прокурорів та суддів тощо. Петро Олексійович людина надзвичайно активна і комунікативна, тому і друзів серед політично та ділової еліти має багато.

До сильних сторін Порошенка, які значно розширяють коло його можливостей, віднесемо наявність у нього розвинутих комунікативних, переговорних здібностей та вміння працювати з різними категоріями людей. Хоча здебільшого, Порошенко у спілкуванні дотримується рівноправних правил поведінки лише з людьми, які рівні або вищі його за своїм статусом.

З іншими особами Петро Олексійович може поводити себе і не зовсім адекватно. Комунікативні навички дозволяють Порошенку достатньо ефективно працювати в команді. Наприклад, на початку 2005 року він сам говорив, що для нього головне –  не посада, а робота в команді Віктора Ющенко. Втім, зауважимо, що за своїм характером Порошенко індивідуаліст, тому намагається максимально поставити під свій контроль усі вагомі важелі  політичного та економічного впливу.

T (threats – загрози)

Характерною особливістю Петра Олексійовича є його політична поведінка, яку можна визначити як: “і вашим, і нашим”. Передусім, йдеться про відсутність чіткої політичної стратегії на перспективу, стратегії державного розвитку і розбудови державної влади. Дії Порошенка показово доводять, що він не має намірів працювати на державу, а лише винятково на власні інтереси та їх впровадження. Це все дає підстави припустити, що Петро Олексійович не системний політик, а кон’юнктурщик, хоча і надзвичайно впливового та високого рівня.

На нашу думку, Порошенко бере до власної уваги виключно “право політичної сили”. Для нього є вказівкою і авторитетом лише той політик, чи певна група, яка значно сильніше його групи та впливів. Наприклад, за часів президентства Л.Кучми, Петро Олексійович намагався грати роль максимально лояльного до влади політика і бізнесмена. Коли його бізнес зазнавав утисків зі сторони оточення Кучми  - він апелював до гаранта Конституції і той, що цікаво, ішов на поступки екс-секретареві РНБОУ. Більш того, дуже показовим є те, що навіть після входження в оточення В.Ющенка після 2002 року, президент Кучма так і не відібрав у П.Порошенко весь його бізнес, чи навіть його половину, як, наприклад, було вчинено по відношенню до П.Лазаренка чи Ю.Тимошенко.

Автор Євген Гарантов, Політтех   

28.07.2006 г.