Юлія Володимирівна Тимошенко – найбільш динамічний і перспективний політик в Україні, яка послідовно і невпинно рухається до своєї головної професійної мети – верхівки владної піраміди. Тимошенко за своєю ПР - відомістю також посідає провідне місце у вітчизняних ЗМІ та у громадській думці, що проявляється в тому числі у вигадуванні для Юлії Володимирівни різних образів і назв.

«Леді Ю», «єдиний чоловік української політики», «газова принцеса», «залізна леді», «українська Жанна д’Арк», «наша Юля» - все це ознаки яскравої харизматичності пані Тимошенко, яка не залишає байдужою до себе більшість населення України. Цікаво, що людей, які сприймають Юлію Володимирівну нейтрально – дуже мало. До неї ставляться або надзвичайно позитивно, або навпаки, вкрай негативно. В результаті тонкої та успішної політичної гри з В.Ющенком та його оточенням, які за останній час припустились низки вагомих помилок, тим самим суттєво себе дискредитувавши в очах української громадськості, коло симпатиків Юлії Володимирівни останнім часом все більшає. З нинішніх важковаговиків української політики Тимошенко за сукупністю комплексу внутрішніх характеристик та параметрів можна досить упевнено віднести до кола найбільш перспективних політика, чий вплив лише зростатиме у найближчій перспективі.

Резюме

За своїм внутрішнім потенціалом і можливостями на даний час Юлія Володимирівна є найбільш успішним і впливовим політиком в Україні. Арсенал її методів та інструментів для досягнення власних політичних та інших особистих цілей є найгрізнішою зброю у порівнянні з арсеналами решту фігур вищої ліги української політики. Володіння гострим розумом, розвинутою інтуїцією, вмінням підбирати своє оточення, разом з жіночою чарівністю та шармом, підсилене потужним бажанням отримання влади та життєвим кредо Юлії Володимирівни – «мета виправдовує будь-які засоби», фактично автоматично виводить у коло найбільш серйозних претендентів на найвищу владу в Україні. Це її мета, і вона послідовно до неї рухається.

Тимошенко ледве не єдина в Україні є політиком «екстра-класу», вона здатна не тільки системно мислити, але й системно діяти, на практиці реалізуючи масштабні політичні і PR-операції, що складаються з багатьох ходів та етапів. Юлія Володимирівна своє тонке і глибоке знання політичної тактики вдало поєднує з поки успішно розробленою стратегією, яку забезпечує ефективна команда політичних технологів і консультантів, яких Тимошенко змогла залучити на свою сторону.

Втім, у «леді Ю» поступово стає все більше засліпленою власними успіхами та популярністю. Слава, яка втілена в метафорі біблейських «мідних труб» може стати тим випробуванням, що зрештою може вплинути на стрімкий політичний зліт «залізної леді» української політики та стане початком обмеження її впливу на суспільно-політичне життя України.

S (strength – сила)

Перелік сильних сторін Юлії Володимирівни є достатньо широким, оскільки Тимошенко є високо розвинутою особистістю, що володіє такою необхідною для політика її рівня здібністю як вміння постійно навчатися, невпинно вдосконалюючись на шляху досягнення своїх цілей. Якщо поглянути на шлях Юлії Володимирівни у великій політиці, то одразу впадає у вічі її поступовий політичний прогрес і зростання ваги та впливу. В хронологічному порядку спостерігається динаміка становлення Тимошенко-політика, яка від скромної помічниці Павла Івановича Лазаренка перетворилась на найбільш перспективного політичного діяча України. Цікаво, що поразки і стреси у великій політиці надавали найбільш потужних імпульсів для зростання політичного рівня «української залізної леді».

Юлія Володимирівна володіє надзвичайно розвинутою політичною інтуїцією, що дозволяє їй навіть на емоційному рівні відчувати приховані процеси і адекватно реагувати на них. Події останнього року яскраво про це доводять. Наприклад, починаючи з виборчої кампанії ще до майдану, коли Тимошенко відучувала зростання своєї популярності і відповідно базуючись на цьому змогла укласти домовленості з В.Ющенко про отримання посади прем’єра. Більш того, саме інтуїція Тимошенко допомогла їй вибороти право на прем’єрство на початку 2005 року, коли Петро Порошенко був вже за один крок від цієї посади. Політична криза восени 2005 року також демонстративно доводить високий клас Тимошенко-політика, яка як інтуїтивно, так і аналітично вдало «веде свою гру», не зважаючи на жодні обставини.

Гармонійним доповненням глибокої інтуїції «леді Ю» є наявність блискавичної політичної реакції. Це, передусім, свідчить про надзвичайно високу динаміку мислення, її рухливість та здатність миттєво оцінювати події та виробляти найбільш вдалі та ефективні рішення відповідно до поставленого комплексу цілей. Дуже показовою демонстрацією швидкої реакції Тимошенко є її участь у ПР-війні з В.Ющенком та його оточенням, що була розв’язана за допомогою виступу екс-держсекретаря О.Зінченка та подальшою відставкою уряду на чолі з Юлією Володимирівною. Наприклад, відповіді «табору Тимошенко» на заяви та кроки президента і його оточення були дуже динамічними. Наприклад, для нейтралізації досягнутих президентом тактичних переваг внаслідок затвердження Ю.Єханурова на посаду прем’єр-міністра, було миттєво організовано публічний виступ лояльного до Тимошенко М.Томенко, який спробував максимально навісити на В.Ющенка та його оточення негативних ярликів, прив’язуючи їх до образів періоду президентства Л.Кучми.

Описуючи політичний образ Юлії Володимирівни не можна не згадати про її талант у сфері відносин з громадськістю, тобто ПР. Варто відзначити, що «леді Ю» є дуже талановитим ПРщиком, яка з часом змогла знайти в собі ці якості і потужно їх розвинути. Юлія Володимирівна вміє надзвичайно ефектно презентувати себе громадськості абсолютно в різних умовах, і перед телекамерами, і на мітингах, і на неформальних заходах. Їй вдається візуально створювати такі образи для глядачів і споживачів, які потрібні Тимошенко для реалізації конкретного політичного кроку у загальній стратегії дій, оскільки спонтанних акцій у «леді Ю» практично не буває.

W (weakness – слабкість)

Юлія Володимирівна, незважаючи на масштаб своєї особисті, є звичайною людиною, тому як і будь-якому з нас, їй властиві певні недоліки і слабкості. З політичної точки зору виділимо наступні слабкі характеристики екс-прем’єра.

Надзвичайно висока внутрішня емоційність Тимошенко, не зважаючи на «залізний» самоконтроль, разом з манерою діяти «на межі фолу», ризикувати призводять до дещо радикалізованої манери Тимошенко робити політику. Це, у свою чергу, свідчить про відсутність належної політичної витримки і терпіння. Тимошенко, наприклад, намагається одразу «брати бика за роги», ніж вичікувати, послідовно готуючи власну ресурсну базу для політичної атаки чи будь-якої іншої кампанії. Тому, в ситуації, коли політична система України знаходиться у перехідному, «революційному» стані – Тимошенко повністю перебуває у своїй політичній стихії. Проте як тільки настають довготривалі періоди стабілізації, Юлія Володимирівна втрачає поле для маневру і популярність, оскільки її радикальні програми та заходи втрачають актуальність та інтерес зі сторони населення України. З цієї точки зору, можна припустити, що Тимошенко для реалізації власних цілей та стратегії дій вкрай потребує загальної дестабілізації ситуації в Україні, в іншому випадку вона поступово втрачає вплив і витісняється більш дисциплінованими і системними гравцями. В даному випадку маємо класичний випадок політика, який максимально розкривається у складні для політичної системи країни періоди. При чому функція політика в даному випадку набуває винятково руйнівного характеру, направленого на злам чи, як мінімум, радикальну трансформацію системи.

Стосовно емоційності Тимошенко вже було вище зазначено, проте додамо декілька штрихів до політичного портрету. Помітно, що за своїм темпераментом «леді Ю» видається холериком. Така внутрішня психологічна організація Юлії Володимирівни дозволяє їй максимально розвивати власні артистичні здібності, бути талановитим комунікатором, легко залучати людей на свою сторону і переконувати їх у правоті власної позиції. В той же час, емоційність «української залізної леді» демонструє, що не така вона і «залізна», і що її можна спровокувати на емоційний зрив в публічному форматі. Цю слабкість опоненти «леді Ю» неодноразово намагалися використати під час парламентських перегонів 2006 року і коаліційного процесу (часто вдало). У даному випадку важливим технологічним кроком стане «запрошення Тимошенко на ворожу до неї територію» і блокування доступу до неї її соратників, що реально можуть зупинити емоційну провокацію.

Ще однією слабкістю Юлії Володимирівни є те, що їй не вистачає запасу політичного терпіння і міцності. Виходячи з даної характеристики, формула перемоги над Тимошенко схожа на стратегію боротьби Кутузова з Наполеоном, вимотуючи її непрямими регулярними зіткненнями. При цьому варто поступово відрізати її від ресурсної бази, передусім доступу до ЗМІ, оскільки «леді Ю» до всього є ще дуже талановитим оратором. У довготривалій системній боротьбі, де необхідно буде демонструвати реальний результат роботи перед виборцями, у разі побудови грамотної стратегії стримування Тимошенко можна буде досягнути реальної перемоги над Юлії Володимирівною, закріпивши її стабілізацією політичних процесів в Україні.

O (opportunities – можливості)

Готовність іти на ризик та прихильність до «політичної гри на межі фолу» є однією з яскравих рис Юлії Володимирівни, що одночасно і надзвичайно розкриває перед нею спектр можливостей, і підвищує ризик політичних поразок та провалів. З психологічної точки зору ризикованість Ю.Тимошенко можна пояснити декількома версіями. По-перше, вона як жінка прагне довести чоловічий половині українського політикуму власну успішність і те, що вона нічим не поступається провідним політикам-чоловікам. По-друге, екс-прем’єр є людиною вкрай прагматичною і з цієї точки зору вона крокує до своєї цілі найкоротшим шляхом, особливо не перебираючи методами. По-третє, з особистісної точки зору складається враження, що Юлія Володимирівна отримує глибоке задоволення від ризику в політиці і отриманні результатів саме «на межі фолу».

Стосовно цього зауважимо, що Юлія Тимошенко є «драйвовим політиком» і їй важливо, щоб вона отримувала особистий інтерес і задоволення від цього процесу, крім досягнення поставлених цілей. Задоволення Тимошенко від «процесу форматування української політики» можна помітити по її блиску в очах, коли вона виступає на чітко спланованих публічних заходах, які громадськості представляються як спонтанні. Цікаво, що в цьому контексті, відповідно до теорії психології, Юлія Володимирівна перебуваючи у «драйвовому» стані може суттєво підвищувати власні можливості, наприклад, пришвидшувати процес мислення, логічного аналізу, реакції тощо. Судячи з вищенаведеного, Тимошенко у разі необхідності вміє розганяти власну психіку для вирішення складних завдань і досягнення необхідних результатів у короткій термін.

Можливості «леді Ю» суттєво збільшує наявність в неї розвинутої сильної волі. Можна з абсолютної упевненістю говорити, що особистий стрижень Юлії Володимирівни чітко сформований, і у боротьбі характерів вона може дати фору практично будь-якому політику в Україні. Воля Тимошенко проявляється також у тому, що вона як політик абсолютно спокійно використовує будь-які методи, що забезпечують результат. При цьому для неї не існує перешкод у вигляді моралі чи громадської думки. У разі необхідності Юлія Володимирівна може достатньо спокійно піти на феєричне PR-шоу, еклектично скомпоноване з напівправди, напівбрехні, артистизму, високого емоційного напруження та таємничості.

Максимально повно використовує Тимошенко і свою приємну зовнішність, і жіночий шарм, і вміння вести переговори. Відомі випадки, коли у разі необхідності для досягнення результату «українська залізна леді» поєднувала всі три параметри і демонструвала просто вражаючі результати. Наприклад, як у випадку переговорів з колишнім головою «Газпрому» Р.Вяхірєвим чи «батьком всіх туркмен» С.Ніязовим, коли максимально ефективно спрацювала «жіноча зброя» Юлії Володимирівни. Більш того переговорні характеристики Тимошенко, які як зазначалось вище, вона використовує у комплексі своїх зовнішніх параметрів, дозволяють їй легко і невимушено формувати команди з потрібних людей для вирішення конкретних цілей. При цьому, Тимошенко не схильна до організації єдиної постійної групи фахівців і лояльних політиків навколо себе. Поки вона віддає перевагу ситуативним коаліціям, фактично не маючи постійних лояльних стійких прихильників крім загальновідомого О.Турчинова.

T (threats – загрози)

До найбільш імовірних загроз, що реально постають як перед Юлією Володимирівною, так і перед її потенційним союзниками та оточенням є можлива переоцінка «леді Ю» власних можливостей і перспектив. Наприклад, вже нині Тимошенко заявляє в інтерв’ю деяким ЗМІ, що вона з дитинства знала, що керуватиме Україною. Дійсно, Тимошенко має найкращі політичні перспективи в країні на даний час, проте ситуація в суспільно-політичній сфері зажди перебуває у динаміці й прогнозувати її стан через 6 місяців є достатньо складно. Відповідно і шанси Юлії Володимирівни на провідну посаду у державі після проведення політичної реформи та рівень симпатії до неї зі сторони населення може теж істотно змінитись.

Крім того, Тимошенко за своїм мисленням є більше тактиком, ніж стратегом. Тому для неї не існує проблеми з прийняттям конкретних рішень, навпаки – в неї наявні проблеми з переосмисленням цих рішень. Тимошенко на системному рівні іноді бракує цілісного бачення картини та її можливих змін як у коротко, так і у довготривалій перспективі. З цієї точки зору, у разі формування системного опору стратегії Тимошенко та її команди є високі шанси нейтралізації Юлії Володимирівни та поступового витіснення її з провідних щаблів української політики.

Додатковою загрозою, що становить собою фігура Тимошенко-політика є те, що вона занадто сконцентрована на своїй головній меті – отриманні максимальної влади в Україні. На своєму шляху до цієї цілі вона не зупиняється ні перед чим, максимально використовуючи як усі технічні засоби, так і людські ресурси. З цієї точки зору, вона змінює своїх соратників з надзвичайною легкістю, фактично перебуваючи на самоті. Йдучи в політичне партнерство до Юлії Володимирівни державним діячам та іншим представникам політичної та ділової еліти слід завжди бути готовим до того, що їх використають і можуть навіть не подякувати. Юлія Тимошенко є найбільш послідовним і палким прихильником відомого класика політичної думки Н.Макіавеллі, проте його кредо «мета виправдовує усі засоби» може стати тією палкою о двох кінцях для Юлії Володимирівни, яка змусить, зрештою, заплатити занадто високу ціну за отримані результати.

Автор Євген Гарантов, Політтех
27.07.2006 г.